Досліджено теоретичні, методичні й практичні аспекти здійснення підтримки проєктів і стратегій розвитку підприємств сільського зеленого туризму на місцевому і державному рівні. Мета статті - визначення нових напрямів та форм місцевої та державної підтримки стратегій розвитку підприємств сільського зеленого туризму в умовах пандемійних обмежень, а також уточнення існуючих. Методологічною основою статті є теоретичні та методологічні положення економіки підприємств й економіки туризму, менеджменту та маркетингу, державного управління; нормативно-законодавчі акти України та Європейського Союзу; історичний, монографічний, системно-структурного аналізу і синтезу, статистико-економічні, проблемно-цільовий методи дослідження. Обгрунтовано форми та напрями державної та місцевої підтримки стратегій розвитку підприємств сільського зеленого туризму як суб'єктів малого бізнесу; джерел надання туристичних послуг, розвитку середнього класу на селі й відтворення сільських територій. При цьому враховано інструменти й методи прямої і непрямої підтримки, матеріального і морального стимулювання та заохочення. Вказано, що в сучасних умовах стратегічні плани повинні враховувати й тактичні кроки: пандемійні обмеження; сертифікати й інші чинники відповідності; бюджетні виплати підприємцям і заохочення споживачів на умовах, визначених державою. У навчальних закладах вищої освіти; у менеджменті та в управлінні персоналу аграрних підприємств і корпорацій; в органах державного управління та місцевого самоврядування; на підприємствах сільського зеленого туризму та в громадських організаціях. Висновки: визначено, що національна концепція підтримки розвитку підприємств сільського зеленого туризму має будуватися на єдиних теоретико-методологічних засадах та охоплювати державний, регіональний і місцевий та підприємницький рівень організації, управління й адміністрування. Стратегії та проєкти їх розвитку мають спиратися на переважно не прямі методи, матеріальні і моральні стимули і заохочення. Однак в умовах нинішньої пандемії COVID-19 вони мають враховувати й нові вимоги, відповідності та обмеження; використовувати пряму державну фінансову підтримку малого бізнесу і споживачів; слідувати правилам санітарної безпеки та розробляти нові продукти і послуги відповідно до коректив, які внесла пандемія у туристичну діяльність значним чином.

Важливим напрямом стратегії розвитку трудового потенціалу аграрної сфери є створення середовища його формування, що засноване на дотриманні цілей сталого розвитку. Людський фактор виробництва в умовах сталого розвитку, де суттєво зростає роль освіти та нематеріального капіталу, виступає визначальним чинником економічного зростання національного господарства і його галузей для забезпечення умов продовження життєдіяльності теперішнього та майбутнього поколінь. В межах сільських територій створюються умови проживання, закладання демографічних тенденцій і пропорцій, соціальної взаємодії, набуття психофізичних, мотиваційних і, частково, інтелектуальних параметрів для гармонійного соціо-еколого-економічного, тобто сталого розвитку. Отже, проблема визначення важелів управління трудовим потенціалом аграрної сфери залишається актуальною на сучасному етапі досягнення цілей сталого розвитку. Парадигма сталого розвитку заснована на поєднанні економічної, соціальної та екологічної складової, що представлені значною кількістю взаємопов'язаних факторів, комплексна дія яких визначає шляхи та динаміку досягнення цілей сталого розвитку. Прийняття управлінських рішень щодо управління кожним фактором окремо та з урахуванням їх взаємодії супроводжується аналізом та обробкою значного масиву показників і вимагає застосування спеціальних методів обробки даних. Вирішення цієї проблеми можливо з використанням штучних нейронних мереж, визначивши параметри, що будуть розглядатися у моделі. Можливість застосування економіко-математичних моделей для економічного зростання досліджували як вітчизняні (М. Артюх, Л. Войнича, О. Литвин, І. Ляшенко, І. Ткач, Л. Хрущ, С. Шумська, В. Янковий), так і зарубіжні науковці (Н. Кузіна, С. Пшеничникова, Н. Суворов) та ін. Спроби застосування економіко-математичних методів та моделей для прогнозування сталого розвитку аграрної сфери, висвітлені в роботах С. Богачова, О. Галушка, М. Згуровського, С. Квітки, С. Козловського, Я. Кологривова, К. Рулицької, О. Садовника, Л. Федулової, А. Шпикуляка, не дістали подальшого розвитку та практичного використання для управління трудовим потенціалом в контексті сталого розвитку. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на певні напрацювання у вирішенні зазначених питань, вимагають поглибленого вивчення нові підходи до управління розвитком аграрної сфери з позицій триєдиної концепції сталого розвитку з використанням сучасних методів прийняття управлінських рішень, враховуючи динамізм зовнішнього середовища та комплексну дію факторів позитивного й негативного впливу. Наведеними вище обставинами зумовлена доцільність оцінки важелів впливу на цільові показники сталого розвитку аграрної сфери. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, абстрактно-логічний, узагальнення й системного аналізу) та спеціальні (узагальнена лінійна регресія, штучних нейронних мереж) методи дослідження. Проведене нейромережеве моделювання дозволило сформувати багатофакторну модель впливу на результуючий показник - продуктивність праці відповідно цілям сталого розвитку.

Досліджено теоретичні, методичні й практичні аспекти управління ефективністю та конкурентоспроможністю аграрних підприємств з урахуванням адміністрування податку на доходи фізичних осіб. Мета статті - визначення ролі адміністрування податку на доходи фізичних осіб в управлінні конкурентоспроможності аграрних підприємств, виявлення його проблем та обгрунтування пропозицій щодо їх вирішення. Методологічною основою статті є історичний, монографічний, системно-структурного аналізу і синтезу, статистико-економічні, бухгалтерського обліку, проблемно-цільовий. Визначено, що адміністрування податку на доходи фізичних осіб як одного з найбільш значимих у наповненні державного бюджету здійснює значний вплив на ефективність діяльності та конкурентоспроможність аграрних підприємств, особливо у частині величини податкової ставки відносно заробітної плати й інших доходів фізичних осіб; витрат часу та коштів на процеси оподаткування. Встановлено, що його ставка у 18,0 % на фонд заробітної плати є досить раціональною, але її можна оптимізувати до середньосвітового значення 16,1 % і менше з метою стимулювання зайнятості та формування середнього класу на селі. Інші проблеми, які стосуються досить великих (майже у 2,0 разів більше середньосвітових) витрат часу та коштів), доцільно вирішувати шляхом автоматизації облікових процесів, онлайн консультацій з податковими органами, внутрішнього контролю за своєчасною сплатою податків. У навчальних закладах вищої освіти, в управлінні конкурентоспроможністю аграрних підприємств і корпорацій. Висновки: адміністрування податку на доходи фізичних осіб є вагомим чинником формування конкурентоспроможності аграрних підсприємств та управління нею. Його вплив здійснюється безпосередньо через величину або ставку податку; порядок його нарахування та сплати; витрати часу та грошові витрати, пов'язані з адмініструванням. Необхідно зазначити, що частка ПДФО відносно зарплати є цілком прийнятною і, в середньому, досягає 18,0 при 16,6 % середньосвітового значення. Проте разом з частками ЄСВ та військового збору податкові нарахування значно зростають і перевищують вже 30 %-ий бар'єр, що значно більше, ніж у країнах Європейського союзу. Загалом великі нарахування на заробітну плату не сприяють мотивації праці сільського населення. Особливо це відчутно, коли в якості джерела пасивного доходу використовується орендна плата за земельні паї. Наступною проблемою, яку треба вирішувати, є значні кошти та витрати часу на адміністрування ПДФО. Її дозволяє вирішувати автоматизація. Автоматизація обліку податку на доходи фізичних осіб є важливою частиною автоматизації процесів управління та роботи бухгалтерії аграрного підприємства. Вона надає можливість не тільки організувати автоматизоване робоче місце кожного бухгалтера, але й удосконалити роботу шляхом створення у бухгалтерії відповідальних за ведення обліку товарно-матеріальних цінностей та інших ресурсів; праці і зарплати, податків; виробництва; реалізації продукції.

Досліджено теоретичні й практичні аспекти обліку та аналізу витрат операційної діяльності аграрних підприємств, їх вплив на фінансові результати, а також пропозиції щодо оптимізації. Мета статті - визначення та узагальнення особливостей обліку й аналізу витрат операційної діяльності аграрних підприємств, встановлення їх впливу на фінансові результати господарювання та розробка пропозицій щодо оптимізації. Методологічною основою статті є монографічний, системно-структурного аналізу і синтезу, бухгалтерського обліку, економіко-статистичні методи. Встановлено, що облік витрат операційної діяльності регламентується НП(С)БО та його відповідними формами. Їх інформація є основною підставою для їх всебічного аналізу. Його проведення дозволило визначити їх постійне збільшення та виявити його чинники. Виявлено, що в структурі витрат операційної діяльності провідне значення мають собівартість продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та інші. Також саме вони значним чином формують фінансові результати аграрних підприємств. Тому саме з їх оптимізацією пов'язане підвищення прибутків як основного фінансового результату. Отримані результати можуть бути використані у навчальних закладах вищої освіти, в аграрних підприємствах та інших суб'єктах агробізнесу. Висновки: встановлено, що в структурі витрат операційної діяльності найбільшу питому вагу займає собівартість продукції, витрати на оплату праці, адміністративні витрати та витрати на збут. Вони характеризуються суттєвим збільшенням протягом трьох останніх років через постійне зростання їх складників. Тому їх оптимізація, як показує здійснений аналіз операційної діяльності аграрного підприємства, грунтується на скороченні собівартості продукції шляхом підвищення продуктивності використання ресурсів та праці, а також скороченні адміністративних витрат внаслідок удосконалення організації бізнесово-виробничих процесів. Зміна витрат операційної діяльності є фактором впливу на динаміку показників фінансових результатів суб'єктів господарювання, а саме валового прибутку і прибутку від операційної діяльності.

На сучасному етапі розвитку світового господарства та практично кожної національної економіки виникає проблема енергозаощадження та енергоефективності. В економічно розвинених країнах вирішення цієї проблеми залежить не тільки від скорочення споживання енергоресурсів, а й від впровадження нових інноваційних процесів в системах електропостачання та енергетичних системах. Зокрема, в останні роки у світі зростає інтерес до модернізації енергетичних систем на базі нової концепції, яка має назву Smart Grid ("інтелектуальна енергосистема"). Проблема енергоефективності особливо актуальною є для України, яка має найвище значення показника енергоємності валового внутрішнього продукту, а енергетика країни характеризується надвисокими втратами електроенергії в мережах. Найбільшими споживачами електроенергії в Україні є великі промислові підприємства, висока енергоємність виробництва яких спричинена зношеністю основних фондів; відсутністю стимулів до впровадження енергоефективних заходів та системного підходу до енергоспоживання; недостатністю фінансових ресурсів для впровадження заходів з енергоефективності. Питання виявлення проблем енергоефективності економіки та шляхів їх вирішення викладені у наукових працях таких дослідників, як С. М. Балюта, О. С. Биконя, А. Ю. Данілкова, Я. В. Крутогорський, О. О. Ляхова, Ю. Т. Матвєєва, Г. Г. Півняк, С. В. Сапожніков, О. В. Федірець, В. О. Шведун. Не применшуючи результати проведених досліджень, слід зауважити, що низка проблемних питань за цією тематикою є недостатньо вивченими, що й зумовлює актуальність теми дослідження. Мета роботи - оцінка енергоефективності як фактора конкурентоспроможності промислової продукції України, обгрунтування основних причин високої енергоємності ввп в Україні та інноваційного напряму майбутнього розвитку енергетики через впровадження "інтелектуальних мереж". Аналіз стану та розвитку енергетичної сфери, показав, що на сьогодні проблеми в енергетиці неможливо вирішити лише екстенсивним шляхом нарощування потужностей мереж та збільшенням кількості електротехнічного обладнання. Новим напрямом майбутнього розвитку енергетики є впровадження "інтелектуальних мереж" ("Smart Grid"). Вітчизняна економіка має проблеми, пов'язані з енергоефективністю та енергозаощадженням. Вирішення цих проблем лежить у площині запровадження енергетичного менеджменту та аудиту, вивчення та використання зарубіжного досвіду розвитку інтелектуальної енергетики.

Концепція ефективного керування інноваційними проектами сучасних суб'єктів підприємництва вимагає комплексної адаптації системи менеджменту у напряму забезпечення енерго- та ресурсоспоживання, оскільки тенденції ринкової моделі економіки заохочують розповсюдження активної політики заощадливого використання усіх видів ресурсів. Проектний менеджмент інноваційної політики суб'єктів підприємництва повинен відбуватися синхронно вимогам світової економіки та відповідати усім засадам ефективного планування та реалізації ресурсозбереження з урахуванням тенденцій світового науково-технічного прогресу, залученням або розробленням нових інженерних рішень з утилізаційної діяльності, модернізації технологій і обладнання. Саме тому необхідним є удосконалення функціонально-технологічних елементів управління у напрямку активізації інноваційної діяльності в галузі енерго- та ресурсозбереження. Постановка мети і завдань дослідження - дослідити управління проектами енерго- та ресурсозберігаючих інновацій суб'єктів підприємництва. Використано історично-логічний метод; метод систематизації, класифікації й теоретичного узагальнення; метод логічного аналізу і синтезу. Сформовано економічну модель, що дозволяє оцінити динаміку ефективності залучення фінансових коштів спрямованих на впровадження енерго- та ресурсозберігаючих нововведень суб'єктів підприємництва. На основі побудови вищевказаної моделі сформульовано основні напрямки менеджменту інноваційних проектів енерго- та ресурсозбереження. Галузь застосування результатів. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності суб'єктів підприємництва для підвищення рівня ефективності виробництва продукції. Висновки: у результаті проведеного дослідження зроблено висновок про те, що гармонізація стратегічного управління суб'єктів підприємництва вимагає впровадження енерго- і ресурсозберігаючих інновацій у виробничу діяльність, що постає умовою стабільного функціонування та конкурентоспроможності. Зниження операційних витрат, їх планування, раціональне використання трудових та матеріальних ресурсів забезпечують швидку окупність інноваційних проектів суб'єктів підприємництва.

Досліджено формування умінь творчого проєктування у майбутніх фахівців спеціальності "Професійна освіта. Туризм". Мета статті - розробка універсального алгоритму проєктування, вивчення та застосування якого гарантувало б високий рівень засвоєння необхідної інформації, розвиток творчих здібностей студентів та оволодіння навичками розробки аналогічних проєктів. Завдання дослідження - здійснити аналіз професійної підготовки фахівців сфери обслуговування, розширити навчально-методичне забезпечення підготовки фахівця туризму, запропонувати новий алгоритм інвестиційного проєктування для сфери туризму. У процесі дослідження були застосовані такі загальні та конкретні наукові методи дослідження: системний підхід, методи логічного узагальнення та порівняння, наукової абстракції, методи синтезу, логічного узагальнення та аналогій. Методологічну базу дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених та провідних фахівців, аналітичні матеріали з проблеми дослідження. Здійснено аналіз професійної підготовки фахівців сфери обслуговування, розширено навчально-методичне забезпечення підготовки фахівця туризму, запропоновано новий алгоритм інвестиційного проєктування для сфери туризму. Отримані результати дослідження можуть бути використані навчальними відділами ЗВО України для розширення освітньо-професійних програм, навчальних комплексів, навчальних планів та робочих програм. Висновки: виходячи з аналізу процесу професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму, сутності поняття та її структури, було встановлено: реалізація інвестиційної складової у сучасній туристичній освіті потребує від майбутніх фахівців сфери туризму знань і вмінь щодо розроблення інвестиційних проєктів, важливим чинником ефективності якого є сприятливе для професійної самореалізації майбутніх спеціалістів освітнє середовище; виявлено комплекс невирішених проблем туристичної освіти, пов'язаних із готовністю фахівців до створення і реалізації інвестиційних проєктів, зокрема, щодо цілей, змісту, технологій навчання; обгрунтовано авторську позицію, що основою змісту підготовки майбутнього фахівця туризму має бути проєктувальна діяльність як така, що дає змогу розкритися їх творчому потенціалу і втілитися в конкретному туристичному продукті; розроблено алгоритм творчого проєктування для туристичної індустрії в цілому.

Дослідженням питань транскордонної взаємодії тривалий час займаються провідні фахівці світу, і необхідно зазначити, що особливого значення питання набуло в період євроінтеграції. Це є пріоритетом в забезпеченні безпеки держави, формуванні національної інноваційної системи, створенні та функціонуванні спільних підприємств, розвитку галузей промисловості на основі інновацій. При здійсненні дослідження визначено основну проблему, яка є актуальною в період євроінтеграції, зокрема транскордонної взаємодії учасників інноваційного розвитку підприємств. Особливості транскордонної взаємодії в процесі функціонування спільних підприємств на основі інновацій, у тому числі за рахунок розвитку наукових та індустріальних парків висвітлювали у своїх наукових працях видатні фахівці. Визначено проблеми функціонування спільних підприємств на інноваційних засадах, у тому числі за рахунок створення організаційних форм інноваційної діяльності, які активно досліджуються вченими. Проте потребує більш детального подальшого вивчення, зокрема в розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань діяльності індустріальних парків, які можуть бути механізмами інноваційного розвитку в промисловості. Постановка завдань полягає у визначенні основних засад транскордонної взаємодії в напрямку створення спільних підприємств на інноваційних засадах, а також розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань розвитку спеціальних форм організації інноваційної діяльності. Мета дослідження - визначення особливостей транскордонної взаємодії з врахуванням особливостей міжнародного досвіду функціонування спільних підприємств в сфері інноваційної діяльності. Основними методами, які використовувались в процесі проведення дослідження є аналіз, статистичний, порівняння, нормативно-правове регулювання. Узагальнено міжнародний досвід особливостей розвитку транскордонної взаємодії країн Європейського Союзу. Визначено позитивні аспекти інноваційного розвитку та фактори, які стримують розвиток. Вагомим доробком є розгляд спільних підприємств в умовах євроінтеграції. Приділено значну увагу розвитку індустріальним паркам як спеціальних форм організації інноваційної діяльності. Запропоновано шляхи транскордонної взаємодії. Розроблено пропозиції, які сприятимуть поліпшенню співробітництва у промисловій, науковій та освітній сферах в умовах євроінтеграції. Галузь застосування результатів дослідження - соціально-економічний розвиток.

Досліджено проблеми управління ризиками, пов'язані, зокрема, з розбіжностями офіційних і фактичних оцінок оплати праці. Найважливіше значення для ефективного управління ризиками має адекватне інформаційне забезпечення, яке включає широкий спектр різних видів інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової, юридичної, технічної тощо. У дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, статистичних оцінок та ін. Висвітлено особливості деяких методів порівняння офіційних і фактичних оцінок оплати праці на основі принципів аудиторських перевірок. Результати дослідження можуть бути використані всіма зацікавленими сторонами, у тому числі органами державної виконавчої влади при вдосконаленні механізмів реалізації соціально-економічної політики зайнятості та державного регулювання ринку праці України у сфері оплати праці. Висновки: на основі методів порівняння офіційних і фактичних оцінок заробітної плати відповідно до встановлених критеріїв надано умовно-позитивний висновок щодо достовірності та законності інформації, відображеної у фінансовій звітності, за результатами проведених операцій щодо процесу оплати праці у 2020 р. Основними завданнями, які мають бути спрямовані на вирішення проблем стосовно управління ризиками шляхом аудиту розрахунків з оплати праці, визначено: підтвердження достовірності нарахувань та виплат працівникам, відображення даних процесів в обліку; з'ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам на користь підприємства, інших суб'єктів; перевірка в організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці та взаємозв'язку аналітичного та синтетичного обліку; оцінка заходів, яких вживає адміністрація з метою своєчасного стягнення заборгованості виплат працівникам, що є важливим джерелом інформації для перевірки цих питань. До перспективних напрямів досліджень у сфері обліку праці та її оплати з метою мінімізації ризиків слід віднести: контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу; правильне обчислення витрат робочого часу в обліку праці; легітимні нарахування заробітної плати та утримань з неї; здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі; контроль за використанням фонду заробітної плати; забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.

Виходячи зі слушних викликів науково-технічного прогресу постала необхідність привернення уваги не тільки до конкурентних переваг автоматизовано-роботизованих підприємств над суто автоматизованими, а і до неминучості швидкої заміни людино-персоналу на робото-персонал, як фахівців, здатних вирішувати комплексні спеціалізовані завдання та складні практичні проблеми, що характеризуються невизначеністю соціально-економічних умов у сфері промислового виробництва на міжнародному рівні. Наочно відстежується відсутність розуміння неминучості поступової заміни людино-професій на штучно-інтелектуально-роботизовані та катастрофічна неготовність до цих змін сфери менеджменту загалом. Питанням робототехніки присвячували свої дослідження багато науковців ще більше 100 років тому. З останніх це наукові праці Н. Морзе, Л. Варченко-Троценко, О. Гаркавенко, А. Вашкевич, Т. Каткової, Ю. Жукова тощо, але питанням дослідження управління робото-персоналом в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) немає ще жодного. Абсолютно недосліджені всі складові менеджменту організацій і менеджменту ЗЕД підприємств у сукупності нерозв'язаних проблемних питань управління робото-персоналом зі штучним інтелектом, що в дуже близькому майбутньому майже повністю замінить людино-персонал. Обгрунтування ролі оновленого менеджменту організацій і менеджменту ЗЕД підприємств в управлінні робото-персоналом, як неминучим суб'єктом економічно-господарських відносин. Комплекс наукового абстрагування, теоретичного порівняльного аналізу та синтезу власних інноваційних ідей. Показано конкурентні переваги автоматизовано-роботизованих підприємств над суто автоматизованими при здійсненні ЗЕД. Привернено увагу до неминучості заміни декількох десятків професій з людською працею та людським інтелектом на роботизовану працю зі штучним інтелектом. У контексті даного дослідження мова йде про управління ЗЕД підприємств для забезпечення їх стійкої конкурентоспроможності на глобальному ринку праці у сфері управління організаціями - суб'єктами ЗЕД на національному та міжнародному рівнях через генерацію нових знань та інноваційних ідей. Підготовка здобувачів на спеціальності 073 "Менеджмент" з середньостроковим і далекостроковим стратегічним баченням. Висновки: розуміння неминучої швидкої заміни людино-персоналу на робото-персонал є запорукою забезпечення стабільності та конкурентоспроможності всіх галузей виробництва та надання послуг на світових ринках. Запропоновано привернути не тільки увагу наукової спільноти до питань роботизації на базі штучного інтелекту, а й до інвестицій у подальші наукові дослідження з метою розроблення нових стратегій підготовки керівного складу (навчального процесу від дитячого саду до випуску з університету) та супроводжуючого навчально-методичного забезпечення - особливо в галузі ЗЕД.

Представлено модель впливу оцінки ефективності діяльності підприємства на вартість бізнесу та побудова прогнозу розвитку компанії. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад та прикладних аспектів моделювання процесу оцінки бізнесу та ефективності господарської діяльності підприємств. Мета роботи - обгрунтування моделі впливу ефективності діяльності підприємства на вартість бізнесу. Для досягнення мети, вирішення поставлених у дослідженні завдань використано комплекс загальнонаукових та прикладних методів досліджень: метод аналізу та синтезу, системного аналізу, моделювання, експертного оцінювання, анкетування, опитування, методи аналітичного планування та прогнозування, рейтинговий метод, метод комплексних вагових оцінок на основі нечітких множин, економіко-математичні, статистичні методи. Розроблено структурнологічну модель оцінки бізнесу та ефективності діяльності підприємства; представлено економіко-математичну модель впливу ефективності діяльності підприємства на вартість його бізнесу, вдосконалено алгоритми оцінки: ефективності діяльності підприємства, на основі інтегрального показника та вартості бізнесу, на основі узагальненого показника вартості. Розглянуто приклад застосування моделей оцінки до діяльності підприємства молокопереробної галузі, обгрунтовано стратегії та план розвитку в контексті підвищення ефективності діяльності підприємства та вартості його бізнесу. Представлені у статті теоретичні положення дали змогу сформувати пропозиції науково-практичного характеру щодо моделювання впливу на оцінку вартості бізнесу ефективності господарської діяльності підприємства молокопереробної промисловості, в процесі стратегічного планування. Висновки: вплив ефективності діяльності підприємства на вартість бізнесу підтверджується не тільки в ході практичної виробничої діяльності, але й в процесі складання стратегічних планів розвитку бізнесу. Тому оцінка та моделювання залежності між даними факторами дозволяє більш якісно прогнозувати та планувати бізнес-процеси, оптимізувати алгоритм прийняття рішень що до вдосконалення господарської діяльності, підвищення ефективності та збільшення вартості бізнесу.

Велика частина території України знаходиться на так званому Українському щиту, що являє собою геологічне брилове підняття кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, що простягається в межах нашої держави вздовж середньої течії Дніпра смугою довжиною понад 1000 км і шириною близько 250 км від річки Горині до Азовського моря. Даний геологічний масив майже цілком складається з метаморфічних і магматичних порід, основна маса яких глибоко перероблена ультраметаморфічними процесами, включно з гранітизацією й вибірковим анатексисом, що спричиняли формування місцевих корових магм. У багатьох місцях граніти виходять на поверхню. Граніт з геологічної точки зору є інтрузивною гірською породою кислого складу із зернистою (рівномірнозернистою чи нерівномірнозернистою) структурою. Виняткова міцність цього кам'яного матеріалу дозволяє його використовувати в різних сферах економіки, зокрема будівельній. У цій галузі граніт отримує широке застосування при будівництві доріг, будинків, виготовленні бетону, спорудженні мостів та інше. В зв'язку із широким застосуванням каменю у виробничій сфері, виникає потреба його видобутку. Кар'єрний видобуток граніту здійснюється у Житомирській, Київській, Кіровоградській, Запорізькій та інших областях. Заразом з тим видобуток граніту кар'єрним способом, а також подальша його переробка у товарну продукцію, зокрема щебінь, здійснює негативний вплив на навколишнє природне середовище. З одного боку постає проблема вироблення необхідної будівельної продукції для задоволення потреб промисловості та побутового життя мешканців країни, а з іншого - виникає питання збереження довкілля. Варто зазначити, що проблема впливу видобутку граніту кар'єрним способом розглядається багатьма дослідниками у комплексі з наслідками Чорнобильської катастрофи. Мета дослідження - визначення економіко-екологічних проблем, пов'язаних з організацією видобутку граніту кар'єрним способом, а також поєднання цієї проблеми з іншими чинниками негативного впливу на довкілля. Виконання даного дослідження базується на наступних засадах: концептуальність, що дозволяє отримати інтегровані результати; аналітичності, що дає змогу провести комплексне дослідження проблематики і визначити окремі її компоненти; дискусійності, що дозволяє допуск різних поглядів на дану проблематику. Зроблено спробу розглянути питання негативного впливу на навколишнє природне середовище видобутку граніту та його переробки на товарну продукцію. Розглянуто проблему комплексно у поєднанні з іншими негативного впливу на довкілля. При цьому зачеплені питання удосконалення технічних та технологічних процесів, що дозволяють зменшити негативний вплив на довкілля. Висновки: видобуток граніту кар'єрним способом, безперечно, що негативно впливає на природний стан, зокрема на якість повітря, води та земельних ресурсів. Цей негативний вплив підсилюється ще й тим, що Житомирська область була піддана найбільшому негативному впливу в результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Проте, застосування сучасних технологій у систему кар'єрного видобутку граніту дозволяє значно зменшити негативний вплив, зокрема щебеневих заводів, на довкілля Житомирської області.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в багатьох країнах світу та в Україні під час економічної кризи та пандемії COVID-19 впало виробництво, впала продуктивність, зменшилась кількість працівники, збільшився рівень безробіття, як в Україні так і в світі. Тому це вплине на зміни структури виробництва та системи оплати праці. Слід також зазначити, що формування ефективної структури стимулювання, організація її обліку залежить від своєчасності та якості виконання робіт, ефективності виробництва, собівартості продукції та багатьох інших аспектів. Тому немає жодних сумнівів щодо актуальності питань аудиту з оплати праці та способів їх вирішення, а навпаки, ця тема вимагає особливої уваги. Аналізуючи методи аудиту обліку заробітної плати експертами, виявлено, що методика аудиту заробітної плати на теоретичному та практичному рівнях не існує, що пояснюється різними методами визначення мети аудиту. У цьому випадку головне врахувати використання методів безперервної перевірки для організації аудиту заробітної плати, а також можливе використання вибіркових та комбінованих методів. Хоча питання аудиту заробітної плати є предметом дослідження багатьох науковців, питання практичного застосування методу аудиту заробітної плати українського підприємства залишається актуальним. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Роботи відомих вчених охоплюють дослідження з актуальних питань, пов'язаних з обліком та аудитом заробітної плати, а саме: Ф. Ф. Бутинець, М. Д. Ведерніков, Ю. А. Верига, Я. Д. Крупка, В. Н. Гончаров, З. В. Гуцайлюк, О. В. Додонов, З. В. Задорожний, А. М. Колот, Т. А. Костишина, Т. Г. Мельник, М. С. Пушкар, В. С. Рудницький, В. В. Сопко, П. Л. Сук, І. Д. Фаріон, П. Я. Хомин, Н. В. Шульга та ін. Слід підкреслити, що хоча науковці провели велику роботу, залишається багато питань, які варті обговорення. Наприклад, покращення оплати праці співробітникам, автоматизація нарахування заробітної плати, контроль оплати тощо. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: дослідження основних практичних питань аудиту оплати праці, узагальнення практичного досвіду, та визначити напрямок та спосіб вирішення цієї проблема в Україні. Результати даного дослідження можуть застосовуватись на підприємствах України для аудиту розрахунків оплати праці, також у начальному процесі при викладанні дисципліни "Економіка праці і соціально-економічні відносини", "Аудит". Висновки: наголошено на характері аудиту заробітної плати. Перераховані об'єкти аудиту. Визначено найважливіше завдання перевірки розрахунку заробітної плати працівників. За результатами перевірки сформульовано типові порушення обліку заробітної плати. Вказано вид відповідальності за недотримання закону. Перераховано можливі методи вирішення типових бухгалтерських порушень.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти організації функціонування, ведення обліку та здійснення оподаткування суб'єктів туристичного бізнесу. Мета статті - розроблення наукових підходів і методичних рекомендацій щодо організації діяльності, ведення обліку та оподаткування суб'єктів малого бізнесу (СМБ) туристичної сфери. Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, основні підходи та положення щодо правового та облікового забезпечення функціонування СМБ туристичної галузі, що висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Для виконання поставлених завдань використано методи: діалектичний метод пізнання - для аналізу законодавчо-нормативних документів та наукових праць вчених, що стосуються проблематики організації діяльності, облікового забезпечення та оподаткування; аналізу та синтезу - при дослідженні та узагальненні зарубіжного та вітчизняного досвіду теоретико-методичних основ обліку та оподаткування діяльності туристичних фірм; статистичний метод - для аналізу та зіставлення статистичних даних, що стосуються функціонування СМБ у вітчизняній туристичній сфері; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень та формулювання висновків. Результати дослідження можуть бути використанні в сфері туризму при організації діяльності, облікового забезпечення та оподаткування СМБ даної галузі. На основі проведеного дослідження визначено сутність туристичної діяльності, охарактеризовано основних її суб'єктів, зокрема увагу зосереджено саме на СМБ, визначено їх роль в економіці країни. Досліджено діючу практику облікового забезпечення функціонування та управління суб'єктами туристичної галузі. Детально обгрунтовано відмінності в організації обліку діяльності туроператора і турагента. З'ясовано особливості оподаткування в туристичному бізнесі.

Несмотря на усиленную конкуренцию в хозяйствовании, для успешной работы предприятиям приходится опережать своих конкурентов не только по уровню технологий и показателям основной операционной деятельности, но и по качеству систем управления, обеспечивающих быструю реакцию субъектов хозяйствования на изменения, которые происходят. Сейчас предприятия заинтересованы в том, чтобы реально представлять свое финансовое положение не только сегодня, но и на ближайшую перспективу. Это необходимо для того, чтобы эффективно развивать свою хозяйственную деятельность и своевременно выполнять свои обязательства перед государством, партнерами по бизнесу и другими предприятиями и организациями. В условиях рыночной экономики, которой присущи самостоятельность субъектов хозяйствования и собственная ответственность предприятий за результаты финансово-хозяйственной деятельности, возникает объективная потребность в постоянном контроле, анализе, корректировке и прогнозировании изменений финансового состояния и оценки финансовых возможностей предприятия на будущее. Использование бюджетирования способствует не только оздоровлению тех фирм, на которых оно используется, но и имеет большое влияние на глобальные процессы укрепления и обогащения национальной экономической системы. Поэтому главным назначением бюджетирования становится предсказания поступления доходов предприятия, определения расходов, результативности каждой хозяйственной и финансовой ситуации, обоснование вероятного направления использования финансовых ресурсов предприятия. Именно это обуславливает актуальность исследования. Значительный вклад в разработку и анализ методологических, теоретических и практических основ бюджетирования на предприятии внесли следующие отечественные и зарубежные ученые: С. А. Белобловский, М. Д. Билык, С. Ковтун, С. Ф. Голов, З. М. Левченко и П. В. Иванюта, А. А. Терещенко, Джайло Г. Сигел и Джай К. Шим и др. Исходя из актуальности и степени научной разработки проблемы, цель работы - исследование финансового планирования на предприятии, его особенностей и принципов построения, а также направлений повышения эффективности его применения. Предметом исследования является финансовое бюджетирование деятельности субъектов предпринимательско й деятельности. Для решения всех поставленных задач использовались такие методы как анализ и синтез, обобщение для сочетания мыслей разных ученых, сравнение при рассмотрении различных классификаций бюджетов предприятий, описание финансовых бюджетов. Информативной базой исследования в ходе исследования послужили учебники и учебные пособия, научные труды ведущих отечественных специалистов в области теории и практики финансового планирования и бюджетирования, в которых описание финансовых бюджетов дано в наиболее полной и доступной форме, материалы конференций. Разработанные в работе теоретические положения, выводы и предложения по оценке перспектив развития предприятия углубляют системные подходы к их изучению, а также создают основу для прогнозирования его будущего финансово-хозяйственного состояния и обоснование возможных путей развития бюджетирования в системе финансового планирования на предприятии.

Мета дослідження - аналіз податкової політики України в сучасних умовах. Методи, що були використані в процесі дослідження: узагальнення, метод порівняльного аналізу, метод системно-структурного аналізу й синтезу, статистичний, загальнонаукові, спеціальні методи наукового пізнання та інші методи дослідження. Охарактеризовано сутність податкової політики. Зазначено основні методи зміщення податкового тягаря та основне призначення податків. Вказано, які питання залишаються ще не вирішеними і потребують подальших досліджень. Державна податкова служба України, Міністерство фінансів України, Верховна Рада України, органи місцевого самоврядування, об'єднані територіальні громади. Висновки: в умовах глобалізації, особливе місце займає податкова політика, оскільки оподаткування, як соціальний інститут, виступає одним з основних інструментів соціальної політики держави. Важливою умовою успішності та ефективності подальшого розвитку українського суспільства є підпорядкованість податкової політики курсу соціально-економічних перетворень, зважаючи при цьому на їх двосторонню взаємозалежність. Розвиток податкової системи повинен відбуватися відповідно до довготривалих макроекономічних цілей розвитку України. З одного боку, це побудова соціально орієнтованої економіки, а з другого - стимулювання розвитку національного виробництва та забезпечення його конкурентоспроможн ості. З огляду на зазначені цілі розвитку головні характеристики, які має набути податкова система в процесі реформ - це соціальна орієнтація та висока ефективність її регуляторного потенціалу.

В сучасних умовах глобалізації та посилення міжнародних інтеграційних процесів здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) набуває стратегічної важливості для їх подальшого розвитку. На сьогодні однією з проблем, що постають перед суб'єктами господарювання при здійсненні ЗЕД, є брак дієвого механізму її фінансового регулювання, який, враховуючи провідну роль фінансово-економічних чинників в управлінні ЗЕД, дозволив би підприємствам ефективно реалізовувати зовнішньоекономічну стратегію і посилити власні конкурентні позиції на зовнішньому ринку. Проблеми фінансових механізмів і фінансового регулювання є предметом дослідження у фаховій науковій літературі з теорії фінансів. Окремі питання, що стосуються фінансового регулювання ЗЕД підприємств, досліджуються в наукових працях з ЗЕД, фінансового управління, менеджменту ЗЕД, стратегічного управління ЗЕД. Більш ретельного дослідження потребують особливості фінансового регулювання ЗЕД на рівні суб'єктів господарювання, а також створення і функціонування механізму фінансового саморегулювання при здійсненні підприємствами ЗЕД. Розробка механізму фінансового регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання та дослідження його складових з урахуванням особливостей фінансового регулювання ЗЕД на мікрорівні. При проведенні дослідження використано системно-структурний підхід, метод логічного аналізу, метод графічного аналізу, метод порівняння, метод структурування. Обгрунтовано доцільність створення на підприємства-суб'єктах ЗЕД окремого механізму, спрямованого на фінансове регулювання їх ЗЕД. Виходячи з аналізу вітчизняної законодавчої бази та наукових досліджень з питань ЗЕД і фінансів підприємства, визначено особливості фінансового регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання, що мають бути враховані при побудові відповідного механізму. Розроблено механізм фінансового регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання та досліджено його складові. Наукові дослідження проблем фінансового регулювання ЗЕД, навчальний процес (при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсів "Фінанси", "Зовнішньоекономічна діяльність"). Висновки: при формуванні механізму фінансового регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання мають бути враховані особливості такого регулювання на мікрорівні. Структуру механізму фінансового регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання обумовлює його приналежність до загального механізму управління підприємством, механізму управління ЗЕД, фінансового механізму підприємств і валютно-фінансового механізму ЗЕД. До структури механізму входять фінансове управління ЗЕД суб'єкта господарювання, що є сукупністю цільової, функціональної, підсистеми забезпечення та керуючої підсистем, а також підсистема фінансових важелів, через яку здійснюються вплив на ЗЕД, і підсистема безпосередньо регулювання. Поряд із ключовою роллю державного фінансового регулювання, менеджмент підприємств має приймати і впроваджувати самостійні рішення, розробляти власні системи фінансового регулювання ЗЕД на корпоративному рівні.

Досліджено податок на додану вартість. Мета статті - механізм функціонування ПДВ в Україні та розробка пропозицій щодо його адміністрування з урахуванням інтеграційних процесів в Україні. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, а саме: системний підхід, структурування, аналіз і синтез. На сьогодні в Україні однією з основних економічних проблем є вдосконалення податкової системи загалом і системи оподаткування зокрема. Удосконалення оподаткування податком на додану вартість як складової системи оподаткування є важливим практичним завданням та однією з актуальних загальноекономічних проблем, що потребує вирішення. Питання удосконалення відшкодування ПДВ, підвищення рівня його ефективності, погашення заборгованості з відшкодування і запобігання її виникнення у майбутньому - пріоритетні в розробленнях науковців та в практичній діяльності органів ДПС. Податок на додану вартість є одним із найбільш суперечливих податків, тому через наявність істотних проблем при його справлянні, може перетворитися з бюджетотвірного в бюджетовитратний. Актуальність питання щодо сплати ПДВ потребує подальшого глибокого аналізу, враховуючи економічну ситуацію країни, сучасний стан і специфіку функціонування податкової системи. Галузь застосування результатів: Міністерство фінансів України, Верховна Рада України, органи місцевого самоврядування, територіальні громади. Висновки: податок на додану вартість є одним з найбільших джерел доходів державного бюджету країни. Основною проблемою адміністрування ПДВ стало подальше проведення експерименті із змінами в податковому законодавстві. Україна на сучасному етапі розвитку потребує вжиття додаткових законодавчих та адміністративних заходів, спрямованих на удосконалення справляння, податку.

У науковій літературі проблема реконструкції міських промислових зон розглянуто вченими переважно с точки зору архітектури та будівництва (Сєдін В. Л., Кравчуновская Т. С., Ковальов В. В., Броневицький С. П. та інші), економічному аспекту - приділялося менше уваги. Закордонними вченими Пейсер Р., Арунінта А., Ха С., Дардя М., Девіс Т., Марголіс К. поняття "редевелопмент" досліджено достатньо широко, як у теоретичному плані, так і на основі прикладів конкретних міст. За останнє десятиліття деіндустріалізація великих міст набула широкого розголосу. Внаслідок скорочення виробництва з'явилися масштабні деградуючі промислові території з не використовуваними будівлями, складськими приміщеннями та супутньої інфраструктурою. Просторова структура таких зон потребує послідовного перетворення на основі багатоцільового аналізу. У зв'язку з цим виникає необхідність проведення робіт по реконцепції промислових зон, їх адаптації до сучасних умов функціонування міста та сталого розвитку. Pедевелопмент є вдалою практикою у всьому світі. Pедевелопмент має багатогранний ефект: вдосконалення архітектурно-планувального розвитку міста, появи нових земельних ресурсів, об'єктів нерухомості, робочих місць, перетворення та розвиток транспортної мережі, скорочення маятникової міграції, вирішення екологічних проблем і звісно залучення великої кількості туристів. Pедевелопмент промислових територій - це перепрофілювання застарілих промислових та адміністративних будівель у відповідності до потреб сучасного ринку та суспільного розвитку. Так як туризм є галуззю, яка потребує потужного матеріального фонду, тож цілком очевидним є використання редевелопмента промислових територій саме в цілях розвитку туристичної інфраструктури. Отримані результати можуть бути використані при обгрунтуванні та реалізації редевелопменту промислових територій як способу створення нових засобів туристичної зацікавленості. Мета дослідження - проаналізувати позитивні та негативні сторони редевелопменту, обгрунтована доцільність використання і необхідність оптимізації в майбутньому з метою розвитку туристичної інфраструктури. Предметом дослідження є розгляд проблемних питання, перешкод та мотиваційних важелів при реалізації проектів редевелопменту промислових зон. Отже, pедевелопмент промислових зон може стати мотиваційним стимулом для інвесторів тільки за умов зацікавленості муніципалітету у цьому процесі. Саме редевелопмент пропонує комплексне вирішення питань пов'язаних з перетворенням не затребуваних об'єктів промисловості чи нераціонально використовуваних територій в нові, інвестиційно привабливі туристичні об'єкти.

В умовах сучасної науково-технічної та інформаційної революції освіта функціонує як складний соціально-економічний організм, який відіграє важливу роль у прогресі людства. Державна політика в галузі освіти є невід'ємною складовою загальнодержавної політики. Усе, що відбувається в суспільстві, економіці, культурі, так чи інакше впливає на формування та здійснення освітньої політики, функціонування системи освіти в цілому. Мета статті - висвітлення сутності поняття "мультимедіа", "мультимедійні технології" та "дистанційне навчання", характеристика видів мультимедійних продуктів які найчастіше використовуються для організації вивчення теоретичного матеріалу, розкриття переваг використання мультимeдійних технологій в освітньому сeрeдовищі. Розкрито сутність понять: "мультимедіа", "мультимедійні технології" та "дистанційне навчання", охарактеризовано види мультимедійних продуктів які найчастіше використовуються для організації вивчення теоретичного матеріалу, розкрито переваги використання мультимeдійних технологій в освітньому сeрeдовищі, визначено основні методологічні та дидактичні вимоги щодо використання мультимедійних технологій під час навчання у закладі вищої освіти. Висновки: застосування мультимедійних технологій дoзволяє індивідуалізувати навчальний процес та сприяє розвитку самостійності здобувачів. Завдяки даним технoлогіям підвищується інтерес здобувачів до освітньої компоненти, з'являється впeвнeність в тoму, що він в змозі його засвоїти, шляхом повтoрного вивчення матeріалу у зручний для сeбе час. Також з'являється можливість підлаштувати час і тривалість навчання під свій власний розклад і можливoсті.